Я знов прийшла до берега ріки,
Що вільно стрічкою втіка десь
У простори.
Вдивляюсь в синю даль, в небес
Блакить, -
Все лиш вода і синь , і більш нічого.
Вода...Вода і синя далечінь -
Безмежна чарівна дорога...
Чарує магія ріки , вдень кличе, манить в ніч.
Душа і серце лине лиш сюди, -
На берега умиті сонцем,
А в ніч укриті ковдрою туману.
Де верби у задумі миють коси...
Небесний купол розцілований зірками, - Хранитель Вічної ріки, розгорнутий над берегами.
Зелені береги, - цілує їх ріка,
Що синім маревом біжить далеко.
Єднає із землею купол неба ,
Укритий хмарами, чи сонячний ясний.
Чаруюсь, думаю, - я би рікою стала,
Нехай пірнула б в мене ця краса
І обіймала б мою землю, обіймала...
Я знов прийшла... Днiпру
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119013109755
Свидетельство о публикации №119013109755
Рецензии