залишивши кадри самоти
у вікнах столітніх будівель,
нагі душі вітає розбавлене
туманом повітря місто Медичі,
обіймами своїми огортаючи,
чи то задушити ними прагнучи,
на заході днини,
що з площі Мікеланджело
поглинає з наміром отруїти серця
назавжди собою,
красо, що ж ти на сонці брехливо так переливаєшся золотом,
як та люблена красуня,
что овиває туманом бездоганності
враження від себе в очах свого любчика,
підступна межа на краю вічності,
що плекалася віками
до сьогодення,
час дарував нам зустрічі...
09.25 рим.ч.
31.01.2019 р.Б. від дня Його народження
у серце мiста заходити
© Copyright: Гелена Смилянская, 2019
Свидетельство о публикации №119013106207
Свидетельство о публикации №119013106207
Рецензии