Серце щемить, як згадаю...
моїм дорогим батькам
Серце щемить, як згадаю
Вечір травневий в садку.
Не зустрічала, не знаю
Кращої долі ніж ту,
Як біля рідної хати
Стомлений день засинав,
Звала вечеряти мати,
Трунок п'янкий йшов від трав.
Після вечері лунали
Тихі батьківські пісні,-
Все про кохання співали,
Що розквіта навесні.
Сад завмирав, прислухався,
Снігом зацвіток летів,-
В серці навіки зостався
Любий і милий той спів.
Та у житті все минає,-
Рідних нема за столом...
Божі долоні тримають
Пам'ять, якій б'ю чолом.
Знову наспівує вітер
Казку дитинства оту...
Сниться ночами, повірте,
Мама й садок у цвіту.
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2019
Свидетельство о публикации №119013102229
Свидетельство о публикации №119013102229
Рецензии