На рассвете - П. Тычина, перевод

    НА РАССВЕТЕ
(«Из Крымского цикла»)


Из воды, из океана
Далеко уж она вышла.
У неё такое видно –
оторваться невозможно.

Подняла она колено,
чтоб на камень встать повыше.
У неё такое видно –   
оторваться невозможно.

Словно в песне, «Калевале»,
ветер в лоно ей повеял:
розовеют снизу перса,
и чернее то, что видно.
 
А легла она открыто,
где-то за'море челом... но
ввысь колени разлучила
ну – совсем ешё деви’чьи.

И как-будто стало тише –   
словно в плеске золотом всё.
Я вот-вот, вот-вот увижу
как рождается светило.




                Павел Тычина / Павло Тичина
                ориг. заглавие: "На світанню"(1926/27)
                (З "Кримського циклу")
                перевод с украинского - Herbert Neufeld (01.2019)
               
                ниже текст украинского оригинала стихотворения:




НА СВІТАННЮ

Із води із океана
там вона далеко вийшла.
І такеє в неї видно -
одірватися не можу.

Підняла вона коліно -
щоб на камінь стати вище.
І такеє в неї видно -
одірватися не можу.

Мов у пісні, Калевалі,
вітер в лоно їй повіяв,
зарожевив знизу перса,
почорнив оте, що видно.

І лягла вона розкрито,
головою десь за море.
В небо промені - коліна
божевільно ще дівочі.

І настала ніби тиша,
ніби злотне плюскотіння.
Зараз, зараз я побачу,
як рождатиметься сонце.