ДУХ СУЩОГО
Злетів з небес він, струшуючи вись,
Аж Небо спорожніло й завиття
Блукало схоластично як колись,
Ще за часів світанків сповиття…
У хаосі ж отім вже зародкова вісь
Бездумно теліпала майбуття
Розпоміж зорь і пилу. Ухопивсь
За краплю Всесвіту і долі маяття,
Таємний дух Всевишнього і чийсь
Безмежний подих з свого окуття
Занурив Землю в шлюб. І зачались
В лоні її пологи. Тремт серцебиття
І велич Сущого пройняли все наскрізь.
Безодні морок згинув. Паростки буття
Розмаєм барв розсипли й запліднивсь
В ній гріх й любов, дар смерті і життя.
Павло Гай-Нижник
30 січня 2019 р.
Дух Сущого
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2019
Свидетельство о публикации №119013010250
Свидетельство о публикации №119013010250
Рецензии