В дверях аэропорта. Из Дмитрия Павлычко

Сверкали двери аэровокзала.
Казалось, ноги звали в небеса.
Ты аэробилеты проверяла.
В полёт просились икры. Чудеса!

Под юбкой где-то вверх они взлетали,
Поблёскивая золотом чулок,
И пламенным огнём мой взор лобзали,
И о грехе не думать я не мог.

Казалось, там пылает между ними
(Где подойти боится взгляд людской)
Живое пламя с крыльями живыми-е
Быть может, ангел в глубине ночной?

Взлетают искры из волос кудрявых
Какого-то чудного существа.
Никто не станет говорить о нравах,
Где ангела маячит голов.

Она между ногами поместилась...
Я полетел, а в самолёте мне
Та девушка, будто во сне, явилась
В небесном круглом мчащемся окне.

Перевёл с украинского Я.

Дмитро Павличко – У дверях на летовищі стояла…”

У дверях на летовищі стояла,
Перевіряла авіаквитки,
Аеродинамічні ноги мала,
Литки в польоті, наче літаки.
Вони летіли під спідничку – вгору,
Поблискуючи золотом панчіх,
Вогнем торкались до мойого зору,
І непощадно кликали на гріх.
Здалось, що там палає поміж ними
(Де людський зір боїться підійти)
Рудий вогонь із крилами рудими,
Мов янгол у глибинах темноти.
Там кучеряві іскри б’ють з волосся
Якогось дивовижного єства,
І ноги ті ідуть навперекосся,
Де янгола вогненна голова
Так дивно поміж ними помістилась…
Я полетів, а в літаку мені
Та дівчина, неначе в сні, з’явилась
У круглому небесному вікні.