Налий мені кави,гіркої доле.
Як запашні трави,як широке поле.
Як дерева в лісі,як запах полину.
Дай зігрітись доле,а не то загину.
Квіту трішки в чашу,сонця на світанку.
Дні чудні,ласкаві. Зір нічних фіранку.
Налий мені кави у міру гіркої...
Теплої мов шорстка голубої хвої.
Що доволі терпка,про те топить кригу.
І дає наснаги.Наче у відлигу...
Гірка,запашная,тепла мов багаття...
Зігріває душі остуділі,-браття.
Поглядом гомонить,рве старечу ранку...
Та солодом поїть душу на світанку.
Трішечки проллється,та й дивом напоїть.
Ніжністю чарує,злагодою гоїть.
Налий мені кави,гіркої доле...
Трішки солощаву,трішечки із болем.
З смутком і з терпінням,майбуть і з пороком.
Що в кам'яну глибу...пробиває током.
То зникає часто,то знову приходить...
Часом замовляє,нині наче шкодить.
Налий мені кави,я нап'юся доле...
Нехай зігріває серце,а не коле.
(Понкратова.О.В.)
Чаша
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119012902577
Свидетельство о публикации №119012902577
Рецензии