І заметілями світилися сади.
Земля стояла в шатах із барвінку.
Все чарувало, квітло і раділо.
Душа всміхнулася і відростила крила.
І відчуття такі, що ти вже птах!
За руки взявшись ми летіли,
Посеред раю, у житах.
Ти пам,ятаєш сплетений вінок,
З ромашкових ясних квіток.
Прості ромашки - квіти сонця,
Світились як корона на чолі.
Ромашкову оту корону,
Дорожчу над усе на світі,
Ще й досі бачу я у своїм сні.
Давно все відболіло, відгоріло.
Ромашки вітром й снігом замело.
На вулиці морозний іній.
Та інколи, серед зими,
П,янке ромашкове видіння
Приходить знов - як лист з весни.
Ромашковий вiнок
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119012707770
Свидетельство о публикации №119012707770
Рецензии