Дивлюсь на хмари.
Ну й химерні !!!
Розкинулись наче моргана.
У них щось є - якась чарівність.
Щось із картин, від Левітана.
Клубочуться собі туманом,
Гірські вершини витинають.
А то з них виринуть палаци.
Надвечір золотими стануть.
Величні й дуже загадкові.
Вітрилами до сонця линуть.
Відпустять ніч, як день погасне
Ніч принесе свої їм зміни .
Не білі вже, а стануть чорні.
В небесній стайні - добре спати.
Не видно, є де їм сховатись.
А ранком знов будуть літати.
Метаморфози в їх житті.
Такі чудні - ці хмари всі.
Хмари
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119012707662
Свидетельство о публикации №119012707662
Рецензии