Оксамитовий джміль залетів у мій дім.
Бився вперто у вікна об скло.
Він не знав , що недовго літати.
Що загине в тенетах зими всеодно.
Там на волі краса , сонце лагідне світить.
Вітер трави колише і духмяні всі квіти.
Нащо ж волю змінив, ти джмелю, на Світлицю..
Може хочеш повідать якусь таємницю.
Гарний ти мій дружок, миле Боже
Створіння.
Помаранчеві смужки, наче сонця
Проміння.
Відпускаю на волю ! Відкриваю віконце.
Хай летить у поля, в конюшину на сонце.
Джмелик
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119012707638
Свидетельство о публикации №119012707638
Рецензии