Завет... Тарас Шевченко

Как умру, похороните
Вы меня в могиле,
Посреди степи широкой,
На Отчизне милой.
Пусть все нивы золотые,
Старый Днепр, и кручи
Будет видно, будет слышно,
Как шумит могучий!
Понесёт как с Украины
От степей и к морю
Кровь врагов моих...  Тогда я
И поля, и горы -
Всё покину, и достигну
Неземного Бога
Чтоб склониться...  До того же
Я не знаю Бога!
Закопайте и вставайте,
Путы все порвите
И врагов багровой кровью
Волю окропите.
И меня в семье великой,
Славной, вольной, новой,
Вспоминать не забывайте
Тихим, добрым словом.

Перевод с украинского: Светланы Абрамовой 66


Заповіт... Тарас Шевченко

Оригінал:

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі