На вищим рівні поховання
проходило... людей найшло!..
а я дивилася востаннє
на личко рідне і чоло
уже холодне цілувала,-
невже то справді, синку, ти?
Ох, двадцять з хвостиком замало
аби цей біль перенестИ...
і навіть сніг спинивсь в пошані,-
упала тиша на село,
моє притишенне ридання
прибоєм клекітним ревло
та пробивало люд на сльози,
а ти усміхнений лежав,-
бо переможені загрози,
бо болю пройдена межа.
Бо болю пройдена межа...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2019
Свидетельство о публикации №119012510672
Свидетельство о публикации №119012510672
Рецензии