Серцю не прикажеш, серце не заставиш
забути тих, кого весь час любив,
все те, що пам"ятаєш, та серцем відчуваєш
все те, що мав, з роками загубив.
Загубив тебе, моя надія,
втратив тебе раз і назавжди,
а сьогодні жовтий лист спадаєж
та нагадує мені колишні дні.
Не сумую я, та не жалкую,
що був не окільцьований в той час,
ніби журавель злетів у вирій
та для мене, день цей не погас.
Що було, лишилося у згадках
ніби жив не там, та не в той час,
треба крокувати без оглядки
та боротися за щастя, ще не раз.
Все це є, не вигадана казка,
це вам не вчорашній та колишній сон,
молодість моя ще не погасла
тільки чути вже церковний дзвон.
Укр. Серцю не прикажеш
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119012304985
Свидетельство о публикации №119012304985
Рецензии