Проходе літо, дні стают ь коротші
і полуденне сонце вже не те,
а ночі кожний раз стають все довші
і скоро землю снігом замете.
Ще світить сонце, та не так вже гріє
та настають осінні холода,
душа моя за літом вже сумує,
вона стає холодна, мов вода.
Холодна осінь з вітром та дощами,
для когось безнадія та нудьга,
та не заміниш ти її словами
вона завжди для мене дорога.
Ніщо вже мою душу не зігріє,
вона лишилася холодна назавжди,
та за минулим, кожний раз боліє
а без минулого, мов без ковтка води.
Укр. Проходе л1то
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119012304834
Свидетельство о публикации №119012304834
Рецензии