Я заблукав у місті смутку,
де на престол зійшла печаль,
нуди; попід ногами згустки
і серце огортає жаль…
У голові мінорні мислі,
а зверху відчай та журба.
Нудьга фіранками повисла,
як руки літнього раба.
В жало;бі думи потонули,
скорбота змінює журу;,
а спогад – постріл у минуле,
та це мені не по нутру;.
Я вириваюсь з міста сму;ти,
із міста су;му та сухо;т,
зриваю з се;бе туги пута,
як іпохо;ндрії оплот!
21.01.2019
P.S. Гадаю читачеві зрозуміло, що ";" в форматі сайту Стихи.ру - то наголос)
На волю!
© Copyright: Олександр Мачула, 2019
Свидетельство о публикации №119012108401
Свидетельство о публикации №119012108401
Рецензии
