Володимир Висоцький Кругом п ятсот Я вийшов зросто

Володимир Висоцький "Кругом п'ятсот" ("Я вийшов зростом і лицем")

Я вийшов зростом і лицем -
Батькам спасибі за все це,
З людьми в ладу, не підганяв, не зачiпав.
Спини не гнув, прямим ходив,
І в ус не дув, і жив як жив,
І голові руками я допомагав.

Блукав, та повернувся в дiм,
З роками, але не старим.
Висять роки, якi не кинуть, не вiддать.
Та до начальника припав, який красиво вербував:
І за Урал машини став переганять.

Дорога, а в дорозі МАЗ, який по вуха якось вгряз,
В кабіні темiнь, ще й напарник замовчав.
Хоч би кричав - аж зло бере
Назад п'ятсот, п'ятсот вперед,
А він зубами "танець з шаблями" заграв.

Обидва знали про маршрут, що МАЗ на будівництвi
ждуть.
А наша справа: сів, поїхав - ніч, північ.
Ну, треба ж так під Новий рік: назад й вперед п'ятсот отих,
Сигналимо дарма ми, певна рiч.

Глуши мотор, як хочеш жить. Нехай цей МАЗ вогнем горить.
Мовляв, пробач -  нема  тут більш чого чекать
Ну, бачиш сам: кругом п'ятсот, не допоможе нам народ, 
Засипле так, що нас не зможуть вiдкопать.

Відповідаю: "Не канюч!" А він за гайковий за ключ,
І вовком дивиться, він взагалі нервовий.
А що йому: кругом п'ятсот,
Й хто виживе, пiде в народ,
I доведе що це все сталоось випадково.

Був мені більше, ніж рідня: кормив з долоні серед дня.
Тут в очі дивиться - і холодок по спині.
Я зрозумів, кругом п'ятсот і цей ось прикрий епізод
Довiв, що ми не друзi з ним о цiй годинi.

І він пішов кудись убік. Я відпустив, а сам приліг.
Мені наснився сон про всi перипетії.
Що ніби знов кругом п'ятсот,
Шукаю виходу i згод -
Але нема його: лиш вітер в полі виє.

Кінець простий: прийшов тягач,
і там був лікар, й наглядач.
і МАЗ потрапив в мiсце, де його чекають.
І він прийшов, трясеться весь,
А знову нам в далекий рейс.
Його візьму, оскiльки зла не пам'ятаю.

- переклад Володимира Туленка

https://www.youtube.com/watch?v=QXRtCxuz-0c

*****
Владимир Высоцкий "Кругом пятьсот"

Я вышел ростом и лицом -
Спасибо матери с отцом.
С людьми в ладу,
Не понукал, не помыкал.
Спины не гнул, прямым ходил,
И в ус не дул, и жил как жил,
И голове своей руками помогал.

Бродяжил и пришёл домой,
Уже с годами за спиной.
Висят года на мне - ни брость, ни продать.
Но на начальника попал, который бойко вербовал:
И за Урал машины стал перегонять.

Дорога, а в дороге МАЗ, который по уши увяз,
В кабине тьма, напарник третий час молчииит.
Хоть бы кричал - аж зло берёт
Назад пятьсот, пятьсот вперёд, а он зубами "танец с саблями" стучит.

Мы оба знали про маршрут, что этот МАЗ на стройках ждут.
А наше дело: сел, поехал - ночь, полночь.
Ну, надо ж так под Новый год: назад пятьсот, вперёд пятьсот, сигналим зря, пурга и некому помочь.

Глуши мотор он говорит. Пусть этот МАЗ огнём горит.
Мол, видишь сам - тут больше нечего ловить.
Ну, видишь сам: кругом пятьсот, и к ночи точно занесёт- так заровняет, что не надо хоронить.

Я отвечаю: "Не канючь!"
А он за гаечный за ключ,
И волком смотрит:
Он вообще бывает крут.
А что ему: кругом пятьсот,
И кто кого переживёт,
Тот и докажет кто был прав, когда припрут.

Он был мне больше, чем родня: он ел с ладони у меня.
А тут глядит в глаза -и холод на спине.
И понял я, кругом пятьсот и кто там после разберёт,
что он забыл кто я ему и кто он мне.

И он ушёл куда-то вбок.
Я отпустил, а сам прилёг.
Мне снился сон про наш весёлый наворот.
Что будто вновь кругом пятьсот,
ищу я выход из ворот - но нет его: есть только вход и то не тот.

Конец простой: пришёл тягач,
и там был трос, и там был врач и МАЗ попал куда положено ему.
И он пришёл, трясётся весь,
А там опять далёкий рейс.
Я зла не помню.
Я опять его возьму.