Знов не спиться. Лиш закрию очі
Бачу поле шовкове пшеничне.
Тонкий мамин стан гнучкий дівочий,
Неба синього вікно готичне.
Батько йде важким широким кроком,
Поряд я із підстрибом, як кізка!..
Ця картина з кожним новим роком
Оброста деталями :
берізка,
Що у нас росла біля дороги
Знову розпускає молоді листочки,
Мамине обличчя ніжне й строге: -
Що вже знов "встругнула", моя дочко?
Весело мені!
Біжу в садочок,
Сонячних зайців кругом лякаю,
Далі йду, там жде мене струмочок...
Аж до вечора сама блукаю!
Дома жде мене добряча взбучка...
Ох, мабуть, вдалась у мене внучка!
Згадка
© Copyright: Валентина Козачук, 2019
Свидетельство о публикации №119012104130
Свидетельство о публикации №119012104130
Рецензии
))) как две капли воды!
Спасибо за отклик!
С уважением,
Валентина Козачук 22.01.2020 13:17 Заявить о нарушении
Спасибо за отклик!
С уважением,
Валентина Козачук 22.01.2020 13:17 Заявить о нарушении
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
