Володимир Висоцький Оглядини

Володимир Висоцький "Оглядини"

Знов у сусідiв крики й гам,
Усi поважнi гостi там;
Хазяйка в цей ось тарарам
Біжить в комору.
В замки встромляються ключі,
I витягаються харчі,
I тяга добра у печі,
I свято скоро.

А в мене лиш халепа й колотнеча:
В городі - недорід, худоби мор.
Погана тяга, чад сюрчить із печi,
А то працює з перебоями мотор.
 
Сусіди з м’ясом варять щі,
На все село хрущать хрящі,
В дочки юнацькi геть прищі, -
Дозріла, значить.
Оглядини сьогоднi в них,
Гостей набігло чепурних,
Субтильний дуже вже жених
Співає й скаче.

А в мене показилися собаки,
Як тi чорти завили уночі,
Мозолi скрiзь, а то поганi знаки,
Хоча тинявся цiлий день бiля печi.

Ох, у сусідів швидко п’ють!
А що ж не пить, якщо дають?
Спiвають, голосно ведуть
Отi гуляки.
А тут он - жінка жде приплод,
Гусей голодних майже взвод,
I замiсть свят i нагород
На серцi мряка.

Вже в хаті в мене злидні завелися, -
Я їх жену, вони не хочуть йти.
Чиряк он вилiз в непртрiбнiм мiсцi,
Орати треба, тiльки сили де знайти?

Сусіда хлопчика прислав
I запроcив до їхніх лав;
А я спочатку відмовляв,
Та через силу...
Мабуть, літровку вiн огрів
I через те так  подобрів.
І я пішов, попив-поїв, -
Не відпустило.

І посеред загального розгулу
Я женихові щось нашепотів,
I враз того неначе вітром здуло,
Засватана он плаче в самоті.

Сусід кричить: "Народ я є,
Мовляв, закони визнає,
Що хто не їсть - той і не п’є, -
Й гелегнув кварту.
Сіпнувся з місця важний гість,
Та тут подав хлопчина вість:
«Хто не працює - той не їсть,
ти сплутав, тату!»

А я сидів - у гаманці троячка рвана,
Похмілля завтра так от не мине, -
Притиснувшись до драного баяну, -
З-за нього ж і покликали мене.

Сусіда другу літру з’їв -
I осовів, і очманів:
Cхотів послухати мій спів, -
Чого ж поїли?!
Уперлися мені в боки       
Здорові хлопців кулаки:      
«Співай, паскудо, щоб таки 
не зачавили!»               

Уже дійшли веселощі до краю,
Вже наречену потай гостi жмуть,
Я заспівав  про свято урожаю,
Про ямщика, якого всi так ждуть.

За тим була iще юха
До пива раки й потроха,
Спіймали потім жениха
I довго били;
А далi  - танці під баян,
По тому - бійка й прочухан,
В кінці -  у всiх тваринний стан
Й нестача сили...

А я стогнав, як на болотi випи,
Та так співав - куди там солов’ю!
І думав я: а з ким би завтра випив
Iз тих усiх, з якими зараз п’ю?..

На ранок - спокій, як завжди,
I  їжі з вечора - пуди;
Похмілля всїм - то півбіди, -
Харчів багато.
Не лаються, усім на страх,
I песик бавиться в сінцях,
На комині - великий птах
Усім на свято.

А в мене зараз в цю ясну погоду,
Душа у хмарах,  доля ж бо гірка.
Я п'ю iз черпака криничну воду,
Латаю міх, ще й жінка доріка.

- переклад Володимира Туленка

https://www.youtube.com/watch?v=O_KGDmMIUB0

*****
Владимир Высоцкий "Смотрины"
В.Золотухину и Б.Можаеву

Там у соседа - пир горой,
и гость - солидный, налитой,
ну а хозяйка - хвост трубой -
идет к подвалам,
в замок врезаются ключи,
и вынимаются харчи;
и с тягой ладится в печи,
и с поддувалом.

А у меня - сплошные передряги:
то в огороде недород, то скот падёт,
то печь чадит от нехорошей тяги,
а то - щеку на сторону ведёт.

Там у соседей - мясо в щах, -
на всю деревню хруст в хрящах,
и дочь-невеста вся в прыщах, -
дозрела, значит.
Смотрины, стало быть, у них, -
на сто рублей гостей одних,
и даже тощенький жених
поет и скачет.

А у меня цепные псы взбесились -
средь ночи с лая перешли на вой,
и на ногах моих мозоли прохудились
от топотни по комнате пустой.

Ох, у соседей быстро пьют!
А что не пить, когда дают?
А что не петь, когда уют
и не накладно?
А тут вон - баба на сносях,
гусей некормленных косяк...
Да дело, в общем, не в гусях, -
а всё неладно!

Тут у меня постены появились,
я их гоню и так и сяк - они опять.
Да в неудобном месте чирей вылез -
пора пахать, а тут - ни сесть, ни встать.

Сосед маленочка прислал -
он от щедрот меня позвал.
Ну, я, понятно, отказал,
а он - сначала.
Должно, литровую огрел -
ну и, конечно, подобрел...
И я пошел, попил-поел, -
не полегчало.

И посредине этого разгула
я пошептал на ухо жениху -
и жениха как будто ветром сдуло,
невеста вон рыдает наверху.

Сосед орет, что он - народ,
что основной закон блюдёт:
мол, кто не ест - тот и не пьёт, -
и выпил, кстати.
Все сразу повскакали с мест,
но тут малец с поправкой влез:
«Кто не работает - не ест, -
ты спутал, батя!»

А я сидел с засаленою трёшкой,
чтоб завтра гнать похмелие моё,
в обнимочку с обшарпанной гармошкой, -
меня и пригласили за неё.

Сосед другую литру съел -
и осовел, и опсовел.
Он захотел, чтоб я попел, -
зря, что ль, поили?
Меня схватили за бока
два здоровенных мужика:
«Играй, паскуда, пой, пока
не удавили!»

Уже дошло веселие до точки,
уже невеста брагу пьет тайком -
и я запел про светлые денёчки,
когда служил на почте ямщиком.

Потом у них была уха
и заливные потроха,
потом поймали жениха
и долго били,
потом пошли плясать в избе,
потом дрались не по злобе -
и всё хорошее в себе
доистребили.

А я стонал в углу болотной выпью,
набычась, а потом и подбочась,
и думал я: а с кем я завтра выпью
из тех, с которыми я пью сейчас?..

Наутро там всегда покой,
и хлебный мякиш за щекой,
и без похмелья перепой, -
еды навалом.
Никто не лается в сердцах,
собачка мается в сенцах,
и печка - в синих изразцах
и с поддувалом.

А у меня и в ясную погоду -
хмарь на душе, которая горит.
Хлебаю я колодезную воду,
чиню гармошку, а жена корит.