Падають квіти із неба лахматі,
Ті що згоряють водою в багатті.
Заполоняють поля і луги...
Мов пелинають річки й береги.
Падає цвіт той,встеляє округи.
Наче не первий.Та майбуть й не другий.
Пахне...той,свіжістю-запашний цвіт.
Скільки себе пам'ятаю я літ.
Наче дитина піймати я хочу.
Падає він на обличчя і очі.
Щічки цілує,уста він вінча...
Щоб пораділо зненацька дівча.
Я пам'ятаю що я не дівчина.
Маю я сина. Існує родина.
Та тільки сиплються квіти оці...
Усмішка в мене,таки на лиці.
(Понкратова.О.В.)
Снiжинки
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119012006930
Свидетельство о публикации №119012006930
Рецензии