Швидше свiтла

Люблю ввімкнути GPSу мапу,
"Space oddity" й натиснути на газ,
щоб мій швидкий, червоний Астон Мартін
випереджав земний, повільний час.
          І ось в сидіння втиснуло на старті
          і сталось диво! Чи наснився сон?
          Перетворивсь спортивний Астон Мартін
          зненацька на міжзоряний "Фалькон".
А швидкість, як скажена, все зростає.
В секунду триста тисяч?! Як же так?!
Вважав Ейнштейн, такого не буває,
не наздогнати світло аж НІЯК!
          Та все чудово, подорож триває
          і вже долаю світловий бар'єр.
          "Space oddity", як і раніш, лунає,
          лиш стугонить у скронях:"Що тепер?"
На зоряну земна змінилась мапа.
Гальмую, вже закінчився політ.
Спокійно сповіщає навігатор:
"Десятий вимір. Паралельний світ".
          З дороги, мабуть, трохи відпочину,
          в отелі "Мультивсесвіт"зупинюсь,
          а завтра в інший вимір знов полину
          і стомлена додому повернусь.
Повільно припаркуюсь на узбіччі...
Не знайде GPS будинок мій.
Я вдома, та в якому ж я сторіччі,
мій зорельоте супершвидкісний?