В пітьмах покидаю тебе,
Я вкрав знову серце твоє.
Нехай воно буде зі мной, -
Під ковдру сховаю з луной...
Луна з ранку собі піде,
А серце мене сбереже,
Бо як мені тугу спинить,
Щоб вовком луною не вить.
День довгий такий, прям біда,
З тобой нас єднає луна...
А сонце ми бачимо скрізь, -
Не варто воно твоїх сліз!
Ми п' ємо з тобою вино,
Таке ж воно темне як дно.
Таке ж воно терпке як доля,
Що разом спіткала обоїх
19.01.19р.
День довгий такий...
© Copyright: Виталий Столпак, 2019
Свидетельство о публикации №119011903980
Свидетельство о публикации №119011903980
Рецензии