Ирина Жизневская. Межвременье. Рус. Бел
скрипнули ржавые оси,
винтики дней разлетелись, всё –
кончилась осень.
Чёркают солнце верхушки древ,
тучное небо остыло.
Смотрит зима на мир, замерев, –
вспомнить, зачем приходила...
Межчасоў’е
... Завагалася часу кола,
рыпнулі ржавыя восі,
шрубкі дзён разляцеліся долу -
нібы скончылася восень.
Крэсліць сонца дрэў верхавіны
гладкае неба даўно астыла.
Глядзіць зіма на свет, адзіны, -
каб успомніць, навошта была...
Перевёл максим Троянович
Свидетельство о публикации №119011902825