Ранок вступає,виходять хатинки з туману.
Такі ось хатинки сільські,у тумани вбрані.
Із сірого кольору світлом що виринають...
Диву душі моєї,немає краю.
В захваті тім,стрижені ще дороги...
Там і доріжки протоптані та прологі.
Лишень видніють з далеких туманних мрій.
Не заблудись,-гомонять. Та кричать вже:-Стій.
Неба іще не видно,там сіра мла...
Ніч показала п'яти. Мов не була.
Ранок вступає в чванстві своєї краси.
Славимо тебе Боже,що ти єси.
(Понкратова.О.В.)
Такi ось хатинки
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119011902393
Свидетельство о публикации №119011902393
Рецензии