Кто на горданi умоется

Хрещення Господнє – велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. У народі це свято називають Йордана (або Ордана), Водохреща.

Цього дня, як написано у Біблії, відбулося хрещення Іваном Хреститилем Ісуса Христа на річці Йордан. Христос прийняв хрещення коли досяг 30 - річного віку разом із іншими грішниками і багато хто з них навіть не знав, що перед ними стоїть сам Христос. Але під час обряду хрещення на Христа зійшов Дух Божий у вигляді голуба і почувся голос Божий, який сповістив, що Христос є його улюбленим сином. Хрещення Господнє ще називають Богоявленням, бо на Христа зійшов з небес Дух Божий у вигляді голуба.
Після Нового року (14 січня) до Водохреща (19 січня), як вірували в народі, можна було працювати тільки вдень, ввечері братися за роботу вважалося гріхом, бо кожний вечір від 14 до 19 січня вважався святим. За тиждень до Водохреща потрібно було прибрати в хаті та випрати всі необхідні речі, бо після Голодної куті (18 січня) довго не можна було цією справою займатися. До Водохреща жінки намагалися не полоскати білизну у воді, "бо там чорти сидять і можуть вчепитися". Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі та вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохреща протягом всіх свят жінки по воду не ходили, це мали робити тільки чоловіки. 18 січня не можна було залишати домашні речі, особливо одяг надворі та на тину, бо цього дня нечиста сила тікає із болота і ховається в те, що на тину висить.
Напередодні Водохреща святкується "Голодна кутя", або другий Святий Вечір. Увесь цей час віруючі люди нічого не їдять - постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви - смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Перед вечерею господар крейдою чи глиною малює хрестики на горщику із кутею, з узваром, на макітрі, де розтирається мак і мед, на святих образах, дверях, вікнах, комині, сволоці, грубі. Від цього звичаю бере початок прислів'я: «Уся хата у хрестах, як овечка в реп'яхах». Також господар наливає у миску торішньої свяченої води і сьогоднішньої принесеної з церкви та робить «кропильце» із колосків. Таким «кропильцем» він освячує покуть у хаті, потім всю домівку, всі споруди надворі перед тим як малювати на дверях хрестики. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху - хлібину, "щоб хліб родився".
На Водохреща 19 січня чоловіки та хлопці йдуть на лід і всю ніч працюють коло «гордані», вирубують з льоду хрести і фарбують їх червоним буряковим соком чи зеленкою-синькою. В ополонку, де вирубувався хрест інколи кладуть хрест плетений із сухоцвітів, гілок сосни, калини та барвінку. Ставляють хрести з чистого льоду, обливають їх червоним квасом і вирізають на поверхні хреста різні візерунки. З льоду вирубують вівтар, як у церкві, і все, що там повинно бути: іконостас, престол тощо. Вранці на «гордані» мали звичай «проганяти колядку» і пускати голубів з кольоровими смужками паперу на ніжці. Після освячення води всі вмиваються нею, п'ють і беруть додому. Хто на «гордані» вмиється, той буде цілий рік здоровим, - вірять старожили, бо в той момент, коли воду святять вона робиться вином. У день водосвяття в селах і містах влаштовувалися хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хоругов учасники процесій несли запалені "трійці" - три свічки, перевиті зіллям волошок, чебрецю та інших квіток. Акт освячення води в багатьох місцевостях супроводжується стрілянням із рушниць порожніми набоями.
Після повернення з річки родина сідала обідати. До того часу, як батюшка у церкві води не посвятить їсти могли тільки маленькі діти, дорослі ж повинні чекати поки закінчиться божа служба у церкві. За стіл дорослі сідали після того, як прийшовши з церкви випивали на голодний шлунок трішки свяченої води. За столом частувалися кутею та різними стравами.
Водохреща святкували три дні: перший день – Водохреща, другий – Івана Хрестителя, третій – той день, в який було Різдво, а четвертий день, казали, «тік притік і починок приволік».
Жінкам лише декілька раз на рік дозволялося ходити в шинок. Один із таких днів припадав на Івана Хрестителя. Молодиці сходилися в шинок всім кутком чи «по родству», пили горілку і співали веселих пісень. Від Різдва до Івана в шинок ходити було гріхом, бо вода ще була не освячена. Після чотирьох днів по Водохрещу дозволялося робити будь-яку роботу, крім того, що прати, бо вода вважалася ще свяченою.

Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралася на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.

Цілющість Хрещенської води
Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні та духовні хвороби. В цей день у містах і селах святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.
Народні прикмети на Водохреща:
На Водохреща день ясний — хліба будуть чисті, а якщо похмурий — буде у хлібі повно «сажки»;
Іде лапатий сніг — на врожай.
Якщо похмуро — хліба буде вдосталь.
Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи і ягоди.
Коли на Водохреща випав повний місяць — бути великій воді.
Удень іде сніг — на врожай гречки: вранці — ранньої, вдень — середньої, а ввечері — пізньої.
Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.