Ян Таировский. Кровь. Рус. Бел
И что ж она в пробирке обнаружит?
Морскую соль? Разбитую любовь?
Немного солнца и немного чуши?
Тоски ль горчицу? Перец или мёд?
Мои ль мечты, разорванные в клочья?
Что ж медсестра в крови моей найдёт?
Сумеет ли узнать, провёл как ночь я?
Поёт ли там какая-нибудь пташка?
Есть ли земля с цветением гвоздик
Там, где стоит шестнадцатиэтажка,
Где я живу, где этот стих возник?
***
Кроў
Ізноў медсястра шукае ў пальцы кроў.
І што ж яна ў прабірцы знойдзе?
Марскую соль? Разбітую любоў?
Ці трохі сонца, ці лухты той годзе?
Нуды гарчыцу? Перац альбо мёд?
Ці мае мары, разарваныя ў жмуты?
Што ж медсястра ў крыві маёй мо лёд?
Ці здолею пазнаць, з кім правяла ноч ты?
Ці там пяе якая-небудзь птушка?
Ці ёсць зямля з гваздзікі красаваннем,
Там, дзе стаіць мая шаснаццаціэтажка,
Дзе я жыву, дзе вершы пішу ў ранні ?
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №119011802124