Байка про Шивана з Марса

Байка про марсіанина Шивана

Людмила Плєвако

Жив на Марсі добрий хлопець.
Мав просте ім’я – Шиван.
Мріяв він вивчати космос
І побачити землян.

Він настирно йшов до мрії,
Марно час не витрачав –
Навіть корабель космічний
Власноруч побудував!

Як його не відмовляли,
Та допитливий юнак
Взявся усерйоз до справи,
Не чекаючи відзнак.

Він не думав, хто що скаже,
І не прагнув нагород.
Він жадав незнаних вражень
І захопливих пригод!

Тож, Шиван злетів сміливо
На своєму кораблі,
Уцілів і всім на диво
Опинився на Землі.

Приземлився він у полі
Біля тихого села
Та й почеберяв поволі,
Куди доля повела.

Так хлопчина опинився
В українському селі.
Поступово в нім обжився
I трудився на ріллі.

Став умілим комбайнером
І старанно працював.
А які круті маневри
На комбайні виробляв!

Якось йшов Шиван додому,
Та неначе в землю вріс,
Як почув чудну розмову
Про сучасний шоубіз.

Чує, каже бабця Галя:
«Срамота, тільки й того,
На музичному каналі
Слухати нема чого!

Як скажені, лиш гарцюють
І тілесами трясуть,
Чи то так вони танцюють,
Модно зараз так, мабуть.

Не пісні, самі лиш треки,
Що вони в собі несуть?
Гоп-ца-ца для дискотеки,
А за душу не беруть».

Зажурилися бабусі:
Куди котиться Земля?
Пригадали свою юність,
Баяніста Василя…

Пригадали, як стояли
Коло двору парубки.
Пригадали, як співали
«Ой, на горі два дубки».

Та й свою завели пісню –
Про кохання, рідний край…
Спів полився мелодійний
Вдалечінь, за небокрай.

З того вечора й надалі
Вирішив собі Шиван,
Що на радість бабці Галі
Він проявить свій талант.

Буде на Землі співати
Про життя, любов, добро,
Буде щиро дарувати
Людям радість і тепло.

Що ж, така мораль, земляни:
Можеш бути кращим – будь!
Не свої, так марсіани
Шоу-бізнес наш спасуть!