Володимир Висоцький - Юрiю Любимову Як народитися

Володимир Висоцький - Юрiю Любимову "Як народитися тобi ж бо фартануло..."

Юрію Петровичу Любимову З ЛЮБОВ'Ю В 60 ЙОГО РОКІВ ВІД ВОЛОДИМИРА ВИСОЦЬКОГО

Як народитися тобi ж бо фартануло
З країною в одночас, дорогий!
Прожив в життi ти з нею все, що було,
Скажи ти ще спасибі, що живий.

В шістнадцять років ти читав Олешу,
А в двадцять - тридять сьомий, буревiй.
Тепер одних нема, а ті - далече ...
Скажи ти ще спасибі, що живий.

Служив ти, де керманич тер підлогу.
Вiдповiдай нам щиро ти мерщiй:
Якби Лаврентій Палич знав, їй богу! -
Ким станеш, залишився б ти живий?

А нині в бійках вичинена шкура,
Протравлена;до нервів в суховiй.
Сказав Микола Робертович: «Юра,
Скажи ти ще спасибі, що живий!»

Ти дочекався первістка не рано,
Від ножових поранень вiв ти бій, -
Твоя «Людина добра з Сезуана»
Живе iще. Спасибі, що живий.

Гадать не буде циган на долонях -
Бо сам господар долi вiн своїй,
Скачи, циган, на «Дерев'яних конях»,
Жени коней! Спасибі, що живий.

Так «Бути чи не бути» - ми не знали.
Звичайно, буть напоготові, так!
Ви пам'ятаєте, конструкції упали?
Усi живі. Спасибі, пан Дупак.

Нема "Марата" - його автор дивний.
За Турандот - Пекін  весь льодовий.
Крiпися, брате, Кузькін битий тричі!
І все-таки - спасибі, що «Живий».

Любов, Надія, Зіна - також штучка,
Вся трупа на підбір - одна в одній,
Їх мати - Сонька Золотая Ручка ...
Скажи ти ще спасибі, що живий.

Одні - в машинах, не зупинять ціни,
П'яницям краще б транспорт гужовий.
Подумаєш, один он впав зі сцени!
Скажи ти ще спасибі, що живий.

Погрожували знять з роботи "кадри",
Піввіку ювiлей затисли твiй.
Тринадцять років залік для театру:
Один за три, спасибі, що живий!

Що шістдесят? Ти медиків  не радуй!
Тьху, не наврочити б...Й надалi ще сивiй.
I час од часу сивину не згадуй,
Скажи ще  ти спасибі, що живий.

Мілан покликав, не зважав на ризик,
І понеслась! - живемо водновi.
Тепер - Париж, і близько Сан-Франциско,
І навіть - при бажанні - у Москвi!

Париж Таганці десять років страстних -
Театр французам, як тюрма надiй.
Ти не сумуй, що не поїде «Майстер»,
Скажи iще мерсі, що він живий.

Лиха біда - настирлива й окаста -
Чи втомиться кружляти, хто ми їй?
Коли тобi вже перевалить за сто -
Ми заспіваємо: «Спасибі, що живий!»

Отаман, пий, - здоров'я дозволяє.
Пий, курінний, i будеш кошовий!
Козацтво iз Таганки вам бажає
Добра! А ще - спасибі, що живий!

- переклад Володимира Туленка

https://www.youtube.com/watch?v=-7ghlqbwbXM

*****
Владимир Высоцкий "Ах, как тебе родиться пофартило"

ЮРИЮ ПЕТРОВИЧУ ЛЮБИМОВУ С ЛЮБОВЬЮ В 60 ЕГО ЛЕТ ОТ ВЛАДИМИРА ВЫСОЦКОГО
Ах, как тебе родиться пофартило
Почти одновременно со страной!
Ты прожил с нею все, что с нею было,
Скажи еще спасибо, что живой.

В шестнадцать лет читал ты речь Олеши,
А в двадцать встретил год тридцать седьмой.
Теперь иных уж нет, а те - далече…
Скажи еще спасибо, что живой.

Служил ты под началом полотера.
Скажи, на сердце руку положив:
Ведь знай Лаврентий Палыч - вот умора! -
Кем станешь ты, остался бы ты жив?

А нынче в драках выдублена шкура,
Протравлена до нервов суетой.
Сказал бы Николай Робертыч: «Юра,
Скажи еще спасибо, что живой!»

Хоть ты дождался первенца не рано,
Но уберег от раны ножевой, -
Твой «Добрый человек из Сезуана»
Живет еще. Спасибо, что живой.

Зачем гадать цыгану на ладонях -
Он сам хозяин над своей судьбой.
Скачи, цыган, на «Деревянных конях»,
Гони коней! Спасибо, что живой.

«Быть иль не быть» - мы зря не помарали.
Конечно, быть, но только - начеку:
Вы помните, конструкции упали?
Но живы все. Спасибо Дупаку.

«Марата» нет - его создатель странен.
За Турандот - Пекин поднимет вой.
Можайся, брат, твой Кузькин трижды ранен!
И все-таки - спасибо, что «Живой».

Любовь, Надежда, Зина - тоже штучка,
Вся труппа на подбор - одна к одной,
И мать их - Софья Золотая Ручка…
Скажи еще спасибо, что живой.

Одни - в машинах, несмотря на цены,
Им, пьющим, - лучше б транспорт гужевой.
Подумаешь, один упал со сцены!
Скажи еще спасибо, что живой.

Не раз, не два грозили снять с работы,
Зажали праздник полувековой.
Тринадцать лет театра, как зачеты:
Один за три, спасибо, что живой!

Что шестьдесят при медицине этой!
Тьфу-тьфу, не сглазить… Только вот седой.
По временам на седину не сетуй,
Скажи еще спасибо, что живой.

Позвал Милан, не опасаясь риска,
И понеслась! - живем-то однова.
Теперь - Париж, и близко Сан-Франциско,
И даже - при желании - Москва!

Париж к Таганке десять лет пристрастен -
Француз театр путает с тюрьмой.
Не огорчайся, что не едет «Мастер»,
Скажи еще мерси, что он живой.

Лиха беда - настырна и глазаста -
Устанет ли кружить над головой?
Тебе когда-то перевалит за сто -
И мы споем: «Спасибо, что живой!»

Пей, атаман, - здоровье позволяет.
Пей, куренной, когда-то Кошевой!
Таганское казачество желает
Добра тебе - спасибо, что живой!

1977