Игорь Рымарук. В марте-месяце город...

В марте-месяце город – рассветы и ветер. А сны
всё февральские: с белой мелодией, купол высокий…
Как бездомно и снам и рукам твоим в доме весны
и мерцают по-зимнему рук твоих белых потоки.

С губ слова обрезает…то ветер, что бритвы острей?
И звенит, вырывается ключ – как синица в ладони.
Дом – чужой, на минуту… и дом, сквозь который во сне
снег летит и летит нескончаемым белым потоком.

Шелестит, как снега: говори, говори, говори…-
будто нету за дверью  шагов, их замедленных звуков,
Будто все еще слышится белый мотив с вышины
в марте, в городе этом, в бездомном свеченье потоков…

В березневому місті - світанок і вітер.
А сни
     ще лютневі: мелодія біла,
                склепіння високе...
Як бездомно і снам і рукам твоїм серед весни! -
і зимово спалахують рук твоїх білі потоки.

З губ слова обтинає...
                це вітер, як лезо, тонкий?
Дзеленчить, вириваючись, ключ -
                мов синиця у жмені.
Дах - чужий, на годину...і дах уві сні,
крізь який
        так спадають сніги,
        ніби справді вони нескінченні..

Шелестить, як сніги:
говори, говори, говори...-
ніби ще не було за дверима сповільнених кроків,
Ніби ще долинає мелодія біла згори
в березневому місті,
                в бездомному світлі потоків....