Снова о любви

Любов - вона божественна й бридка.
Вона така болюча - рвана рана.
І зробить із людини слимака,
І гордощі його розчавить марно.

А іноді ніщо висаджує на трон.
І до небес підносить його вади,
Щоб потім скинути, слабкий почути стон,
В брудній калюжі вже втопити рада.

Так що ж воно таке, ота любов?
Чому ми летимо на її  світло?
І крила обпалив, побачив кров,
Загоюємо рани непомітно.

Нехай вона нам труїть в серці  кров,
Самі його віддаємо в аренду.
І падаємо з болю знов і знов,
Дотримуючись шлюбного патенту.

І залишки ілюзій вбиті вщент,
І клаптики надії розірвались,
Та за єдиний грішний той момент
Усі  твої печалі поступались.

Та правосуддя сенсу вже нема,
На прикрощі тобі закрито очі.
Ти прощення надай йому сама,
І день тобі засвітить в пеклі ночі. 

Тамара Проказюк
*******************

Вольный перевод

Любовь - божественна, так и потворна.
Болезненной быть может она раной.
И станешь слизняком ты, непритворно,
С раздавленною гордостью, бесправна.

Бывает, что возводит и на трон.
И до небес возносит недостатки,
Потом чтоб сбросить, слабый слыша стон,
И в грязной луже утопить остатки.

Так что такое, всё таки любовь?
На свет её летим мы безоглядно.
А крылья опалив, увидя кровь,
Она врачует наши раны ладно.

И пусть нам травит в сердце она кровь,
Его мы сами ей стдаём в аренду.
И падаем от боли вновь и вновь,
Но следуем мы брачному патенту.

Когда иллюзии разбиты вдрызг,
Когда разорваны надежды в клочья,
Лишь за единый грешный её миг
Печали отступали все воочию.

Судить имеет смысл уже едва,
Закрыты на обиды твои очи.
Прощенье предоставь ему сама,
И день тебе засветит в аду ночи.

Люси Камли