Крізь царину гігантських сосен
побігла стежечка стрімка,
до водоспаду Сталхеймфоссен,
все далі й далі вздовж струмка.
Каміння, мов підступні тролі,
чаклують, плутають мій шлях,
щоб заблукала й мимоволі
залИшилася в тих краях.
А я і ладна залишИтись
в країні фйордів й самоти,
щоб наодинці відновитись,
себе, загублену, знайти,
щоб задивитися в озера
і в синій, вічній глибині
втопити жахи і химери,
що спати не дають мені,
сховатись в лісі, все забути,
зректися світу і людей
й чекати на свого Пер Гюнта
до свинини, як та Сольвейг.
Норвегiя
© Copyright: Вита Вольна, 2019
Свидетельство о публикации №119011402295
Свидетельство о публикации №119011402295
Рецензии