Червона шапочка біля кришталевого дерева
кудись хитро у далечень з посмішкою поглядає
і завмерши стоїть як із дітячої сказки королева
хіба що принца свого знайти у темряві бажає...
Червона шапочка ніколи в почуттях не заблукає
і зовсім не боїться голодних злих вовків
дратуючі сором'язливо своєю красотою зволікає
і хочеться завити тощо не вистачає у мене слів...
Червона шапочка я потонув в твоїх очах
і щоб ніхто у щию не поцілував ти одягла шарф
я завжди бачу тонкий смак в твоїх речах
і я ще більше закохався в твій жіночій шарм...
Не дiвчiна а пiсня 26
© Copyright: Дмитрий Погребняк 555, 2019
Свидетельство о публикации №119011410287
Свидетельство о публикации №119011410287
Рецензии