Поклик до волi, у краще життя

Сповнені розпачу, відчаю очі
У перехресті один на один
Погляди  наші: то чий же ти син?
Хто ж тобі сниться, приходить  щоночі?
Мати чи батько? Чи постать  дівоча?  

Хлопчик  в колонії зовсім недавно.
Сталося так: розум десь заблукав.
Збився зі шляху – злочинцем він став,
Жертвою підлих спокус та підстав.
Всі сподівання змінити щось – марні.
Дуже шкода: мав же задуми гарні.

Саме тому зустріч конче потрібна!
Слухай же вірш – і проросле зерно
Дасть урожай – пропаде геть багно!
Годі,  топтався ти в ньому давно.
Зараз потрібно відчути: є рідні,
Люди на світі  і їм не огидно,

Щирим, проникливим словом поета
Поспілкуватись з такими, як ти,
Може, нагода прийшла, щоб зрости,
Термін відбувши, сягнути мети!
Вчинками добрими прямо до злету!
Свіжий відчуєш ти подих планети!

Велич її дасть можливість творити,
Вчинки свої шліфувати і жити
Далі, із вірою  в краще життя!
В прірву злочинну нема вороття!

13.01.2019