Зустрілися вони, коли цвіли сади,
Біло-рожеві одягнувши шинелі,
Їм зірки щастя за край нарекли,
Та в квітах стояли сади яблуневі.
Він був військовим в чині капітана,
Та в небо закоханий до нестями.
Вона студентка та майбутнє будували,
В мріях чекали випускного бала.
Разом мріяли створити родину,
Він вже і сватів заслав в її сім"ю.
Та доля відгукнулась страшним лихом,
Загинув коханий, літак приніс біду.
Кохана сумує, сльозами вмивається,
Під серцем її нове життя починається,
Дівчина доню народила, допомогла мати,
Виховати та гідною пам"яті тата стати.
Свiтле почуття
© Copyright: Мария Верховинина, 2019
Свидетельство о публикации №119011306587
Свидетельство о публикации №119011306587
Рецензии