М. Семенко. Город

Михайль Семенко.

(1892-1937).

(поэт-футурист).


Солнце высвечивало червонные
черепицы
Мелькая красовались нежданные птицы

Извозчики рулили пешеходов облаяв
И длинно поблескивали связки трамваев

Толпы кружили свой бессмысленный круг
И были приятны прикосновения рук

Голоса раздавались беспрограммно и странно
Железные птицы вверху сребрились аэропланно

Город учтиво кланялся бетонным поэмам
Из кондитерских веяло розовым кремом

И руками разводил не симметрично эго-футурист
А с пролетающих мотоциклеток откалывался свист

От пристани отчаливал катер-антиквариат
И открывал свои двери электрический кинотеатр...

***

 МІСТО.

Сонце освітлювало червоні дахи
Бліднули і роз'ясовувались несподівані
                птахи

Правильним рухом котилися візники
І виблискували розтягально трамвайні
                низки

Юрми метушились повні уличних мук
І були такі приязні доторки рук

Галаси розтинались безпрограмно і безпланно
Сріблились в повітрі неживі птахи аеропланно

Місто корчилось в жаданні бетонних поем
І з кондитерських пахло кремом

І розводив руками несиметрично футурист
І з мотоциклів одвалювався свист

Відходить від пристані пляжний катер
Відчиняється електричний театр.

23. VІІ. 1918. Київ
з книги «BLOC-NOTES»