Навіщо доля розлучила
Тебе зі мною на зорі
І стала мовби я безкрила,
А в небо манять так вітри.
Піднітись високо б до неба,
Залишить сум і біль внизу.
Навіщо тут? Кому я треба?
Як дим розвіяв час красу.
Не за горами вже і старість
Самотність мачуха як зла,
Життя моє бува не в радість,
Душа бажає так тепла.
Не втратила іще надію,
Мій вік не вийшов на землі.
Знайти ще щастя я зумію,
Розправлю крила лиш свої.
Владимир Ольховой. 12 Января 2019.
Навiщо доля розлучила
© Copyright: Владимир Ольховой, 2019
Свидетельство о публикации №119011303150
Свидетельство о публикации №119011303150
Рецензии