Солоне та гірке...
Чи смуток, чи жаль ?
Що дратує, так пече,
Покрила чорна вуаль.
Немов на крилах богів,
Що час повернули в минуле.
Світ викормив так багато чортів,
Що кров людську п’ють,
Та про св’яте забули.
Коли я питаю тебе –
Чому дозволяєш ці дії ?
У відповідь чую одне –
«Така дорога туди, де високі мрії «.
Чому родюча земля,
Покрита стражданням та біллю ?!
Коли нарешті прийле квітуча весна,
І вимиє те, що покрите цвіллю ?!
Я переконливо знаю одне –
Що не заб’є, то дасть велику силу,
Яка весь негаразд віджене,
І відродить в серцях любов та віру.
ТАТ 30.10.2016 ( 19.22 )
ЩО НЕ ЗАБъE...
© Copyright: Татьяна Прит, 2019
Свидетельство о публикации №119011207568
Свидетельство о публикации №119011207568
Рецензии