***
Мов січневе зоряне небо...
Ой не варто було сіяти сіль,
Ой не треба було, ой не треба...
А у неї – зі срібного бука кіль,
Щогли – з попелястої смереки...
Ой не варто було той будити біль -
Я вже думала, він так далеко...
Я вже вірила: спогади – просто пил.
Я вже марила, ніби вільна...
Із глибин виносять мою „Міццебілль”
Вихор, вир, пожежа й лавина...
11.01.19
Свидетельство о публикации №119011210229