Вiдродження

Чи тіло приютило душу ?
Чи то душа обрала тіло?
Прийшла в цей світ без жодного примусу,
Щоб з радістю творити боже діло.

А потім що ?? Народження!
Гаплик!  Сама себе забула.
Як у кіно про істине походження.
Десь по дорозі начебто заснула.

Куди іти - сама не знає.
Сама в собі на самоті.
А може хтось поможе, пригадає?
Своє призначення згадати в темноті?

І хоче вирватися з пастки,
Але нажаль , себе не пам’ятає...
Керує тіло, мозок, і душа поволі гасне,
В  тривогах повністю згорає.

А цінний час минає дуже швидко.
У грудях міцно щось болить.
Як віднайти тебе, моя дорогоцінна квітко?
Коли все від великої напруги спить.

Як відімкнути вікна застарілі ?
Яким ключем відкрити власні двері ?
Коли в середині усе смердить від цвілі
Під хламами щоденного буття до стелі.

Як вберегти тебе від сну ?,
Де тіло має владу над тобою.
І грається з тобою у війну
На скраю прірви за собою.

Де твоя сила, де твоє знаряддя?
Яким керує тіло проти тебе.
Як розпалити вогнище з багаття,
Щоб дух твій міг пізнати себе?

Як передати тобі в руки владу?
Так, щоби тіло працювало на бійця.
Щоб скінчило брехати, окрадати без нагляду,
Себе ж самого, і його Творця.

ТАТ 16.12.2017 ( 16.14)