Я бачила, як папороть цвіте,
було це на Івана, на Купала.
Зірвала квітки сяйво золоте
й пташиний спів я розуміти стала.
Почула, як шепоче ліс старий:
раніше мови лісу я не знала,
мені всміхнувся місяць молодий...
МабУть, Марена щось начаклувала.
Начаклувала й парубка мені.
Він мій вінок спіймав, неначе долю
й подарував такі чарівні дні -
спекотні й швидкоплинні, аж до болю.
Ми вдвох були щасливі, та, проте,
і смутку, і жалю, всього бувало,
та папороті сяйво золоте
мене в тяжкі години зігрівало.
А смуток і незгоди - то пусте,
мене життєва буря не зламала.
Я бачила, як папороть цвіте.
Я наперед вже долю свою знала.
Я бачила, як папороть цвiте
© Copyright: Вита Вольна, 2019
Свидетельство о публикации №119011106221
Свидетельство о публикации №119011106221
Рецензии
Мне это стихотворение понравилось, но перевод я сделал слишком свободным, иначе не получалось. Все, что связано с творчеством Л.У. мне нравится. Успехов вам! Ю.А.
Юрий Гардаш 10.02.2019 09:18 Заявить о нарушении
Юрий Гардаш 10.02.2019 09:18 Заявить о нарушении