Ковток дитинства

Слово "мамо"-саме дороге,
Знов і знов я хочу промовляти,
І вірші складається саме,
З губ злітає, наче в немовляти.

Коли мамо, ти була жива,
Наче янгол, за спиною крила...
Відчувала я, що не сама,
Ти була завжди моїм вітрилом!

Память давить груди і болить,
Серце ще не хоче постаріти,
Тільки іноді воно щемить,
Як там мої любі діти?

Запах рук натруджених ловлю,
Дуже матінку свою люблю!
Силу дай рідненька сторона,
В вишнях там захована вона.


Рецензии