Не увесь iще свiт... Михайло Жайворон

  Перевод с украинского

   Оригинал:

Не увесь іще світ, що за склом у вікні.
За пор;гом – дорога прологом до книги.
Ми бер;мо до рук білі аркуші днів,
І вмок;ємо серце в чорнила інтриги.
В ;бшир неба здіймається сонячний птах,
Зграї літер збирає в політ за собою.
Витікає крізь пальці словесна вода,
І наповнюють вени слова із любов’ю.
Книгу пишемо кожен окремо свою,
Засіваємо душі в рядки і міжряддя.
На полях сторін;к хтось лягає в бою,
Наче прапор, підхоплюють інші розп’яття.
І плет;мо житейське своє макрам;
Із вузлів роздоріж, із небесної смужки.
Розділяють нас коми, двокр;пки, тире,
І виносять, коли непотрібні, за дужки.
Знаки ;клику, котрі відточують грань,
І зненацька загублена т;льди підкова.
В епіл;зі стає усе більш запит;нь,
І крапк; розставляє над і післямова.
© Михайло ЖАЙВОРОН


   Перевод Инны Гавриловой

Да, не весь ещё мир,  что за створкой в окне.
За порогом  -  дороги прологами книги.
Мы берём в свои руки листы белых дней,
Обмакнув своё сердце в чернила интриги.
В небеса поднимается солнечный птах,
Стаи букв собирая в полёт за собою.
Вытекает сквозь пальцы водица в словах,
Наполняются вены словами любови.
Каждый пишет отдельную книгу,  свою.
Засеваются души в строку,  как в объятья,
На полях у страниц кто-то гибнет в бою,
Их подхватят, как прапор, живые распятья.
Мы плетём по-житейски своё макраме,
В перепутьях узлов неба просини робки,
Делят нас запятые и знаки тире,
И выносят,  когда не нужны, прочь за скобки.
Восклицания знаки  -  в огранке их стих,
Заголовок подковою у изголовья,
В эпилоге всё больше вопросов простых,
Но расставит все точки над "и" послесловье.

11.01.2019г.