Сивиною туман огорнув жовте листя,
Покривалом легким вкрив круті береги.
Червоніє в саду калинове намисто,
Ронить в стомлену душу частинку снаги.
В журавлиних ключах затужавіло небо,
Розбудило минуле, що у серці ношу,
Тільки душу мою розпинати не треба...
Що колись не простила соьгодні прощу.
Бо осінню люблю пору року мінливу,
Хоч приносить вона тихий сум, легкий щем.
Просто вірю, що буду колись я щаслива,
Негаразди мої змиє осінь дощем.
Сивиною туман огорнув жовте листя
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2019
Свидетельство о публикации №119011110454
Свидетельство о публикации №119011110454
Рецензии