життя людей уже дістало
щастя радості не стало
Біль страхи атакували
Душа з серцем протестували
Діти в хату не впускають
Бачити і чути не бажають
Вони вже виросли вважають
Такой думкой обіжають
Біль нестерпна душу мучить
Жити швидко так наскучить
Старість зло уже вселились
Любов красуня також скінчилась
душить душить
Пустота і туга хотяб знайти де небуть друга
Щоб себе розвеселити щоб любов знову вселити
Я нехочу отак жити
Щоб від мене відвертались
Щоб проблем моїх не касались
Оце я знову дожилася
Навіщо я така кому здалася
Стара немічна людина
Нема покою ні нахвилину
дiти i батьки
© Copyright: Вера Деревьянко, 2019
Свидетельство о публикации №119011000019
Свидетельство о публикации №119011000019
Рецензии