Поки душа моя жива
та сон солодкий сниться,
я вам скажу свої слова
допоки серце б"ється.
Я розповім про те як жив
у сорокові й дев"яності,
кого забув, кого любив
хто залишився на погогсті.
Ми живемо в своїй державі
немов в велиеому колгоспі,
там люди теж не мали права
переїздити в інше місце.
А зараз зовсім вже не те,
переїзди куди завгодно,
лише в житті вже щось не те,
а ми як і тоді - голодні.
Немає молоді у селах,
її немає вже й в містах,
а в нас життя вже не веселе
про що у мене все, в думкх.
Укр. Поки душа жива
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119010909155
Свидетельство о публикации №119010909155
Рецензии