Гордiiв вузол

Гордіїв вузол

Життя все торував дорогу вгору,
уперто ніс свій, Богом даний, хрест.
Поволі увійшов в осінню пору,
здолавши долі сотні тисяч верст.

Бо на шляху всього зустрів немало,
було удосталь і добра, і зла,
та серцю в мандрах цих не вистачало
людського розуміння і тепла…

Воно чекало довго душу рідну,
якій могло б відкрити біль і щем,
роботі спільно порадіти плідній
під сонцем лагідним і навіть під дощем…

І ось така зустрілась по дорозі,
її послав беззаперечно Бог,
а серце б’ється в радості й тривозі –
невже нарешті до кінця удвох?!

Невже нарешті та, у снах що бачив,
що довгі роки мріяв і жадав!
Та доля знов сміється, серце плаче –
заміжню жінку Бог тобі послав…

Та й то не все… Вона Його служниця
і «вільна» донька, Господа раба.
Вона душею у Його в’язниці,
хоч волею і тілом ще слаба…

Крім мене хто їй бідній допоможе?
Мені ж без неї теж лише страждать…
Дай розуму і сил, великий Боже,
щоб го;рдіїв цей вузол розв’язать!

27.11.2018