Наталья Беляева-Никитина. Я на цыпочках. Рус. Бел
Укрывает зима дома,
Я не знаю, как, но намерена
Не сойти без тебя с ума.
То капель звенит, то метелица,
То жара раскалИт крыльцо.
То ли видится, то ли бредится
Среди прочих твоё лицо.
В толпах уличных, неулыбчивых
Твой единственный силуэт
Так старательно, так мучительно
Я ищу, а его всё нет...
И по краешку, и по кромочке
У снегов, у судеб, у лет,
Я на цыпочках, в новой кофточке
То ли след ищу, то ли свет.
Я на цыпачках
Цюлем бэжавым, цюлем асцярожна
Хавае зіма хаты марозавыя,
Я не ведаю, як, але маю намер,Божа,
Не сысці без цябе з розуму.
То капеж звініць, то завіруха сніцца,
То спякота распаліць ганак.
Ці то бачыцца, ці то трызніцца
Сярод іншых твой твар таксама.
У натоўпах вулічных, сумных
Твой адзіны сілуэт-тлума,
Так старанна, так адумна
Я шукаю, а яго ўсё няма...
І па краёчку, і па беражочку высновы
Ў снягоў, у лёсаў, у гадоў на зло,
Я на дыбачках, у кофтачцы новай
Ці то след шукаю, ці то святло.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №119010903078