Не дай мне упасть

           Не  дай  впасти  мені.

Ніби  вчора  іще,  цвіло-буяло  життя,
Ми  були  молоді  і  веселі,
Розпивали  вино,  гуляли  до  забуття,
Гучно  музика  грала  в  оселі.

У  бурхливому  штормі  цього  життя,
Нас  смерчем  гріхи  накривали,
І  не  думали  ми,  що  прийде  каяття,
Ніби  Бога  не  було... не  знали...

І  ось  день  той  настав, молодість  стерта  з  лиця,
За  плечима  сотні  літ  половина,
І  де  наші  скарби?  На  землі  чи  в  Отця?..
Де  ховається  бід  всіх  причина?..

Діти  дім  твій  покинуть,  друзі  теж  відійдуть,
Сива  старість  прийде  за  тобою,
І  ніхто  не  розділить  твою  неміч  і  суть,
Ти  зостанешся  сам  із  собою.

Тіло  твоє  вповиють  хвороби  і  жаль,
Або  мучитись  тяжко  прийдеться,
То  за  буйне  життя – нагорода,  медаль,
За  гріхи  відголоском  озветься.

Стан  твоєї  душі,  як  у  тяжку  грозу,
В тугу  й  сумнів  впаде  з  головою,
Тільки  Божа  рука  витре  твою  сльозу,
Свого  ангела  пошле  за  тобою.

Час  розплати  прийде,  прийде  час  каяття,
Та  скиглити  зовсім  негоже,
Тільки  щира  молитва -  за спокуту  життя,
За  усе  тобі  дякуєм  Боже!

До  престолу  підніжжя  доля  хай  принесе,
Щоб  душа  не  попала  в  пресподню,
Для  спасіння  душі  то  усе,  то  усе,
Хай  буде  на  все  воля  Господня.

В  кінці  шляху  мого,  не  дай  впасти  мені,
Через  бездну  гріхів,  через  кладку,
Дай  до  тебе  прийти,  для  спасіння  душі,
Налий , Боже,  мені  масла  в  лампадку.

Автор:  Н.П.Рубан.