Со страстью делу предавайся,
Но, до безумия не увлекайся.
Ведь с детства знают все у нас,
Делу – время, Колядкам – час.
Вже на дворі липень ясний,
Трави вкрили всі луги,
Розцвіла природа рясно,
Сонце палить навкруги.
Дома, в спекотній оселі
Жінка їжу куховарить,
Раптом чує, дзвонять в двері,
Та ледь човга, відчиняє.
Мала кроха на порозі,
В шубі, шапці та з котомкою,
Мов пів року вже в дорозі,
В очі дивиться з утомою.
- Тьотю, а вам заколядувати?
Та, аж руки підняла.
- Можу й пісню заспівати,
Знов питається мала.
- Ох, дитинонько, ох горе,
Та які там колядки?
Літо спекотне на дворі,
Обгорнули вже й рядки.
Дощ чекаємо як бога,
Всі ховаємось від сонця,
Де була ти, бідолаха?
Подивись лише в віконце.
Бачиш, вже давно не січень?
Пташки трелі видають…
- Та бачу, що на дворі липень,
Але ж мені ще й досі – подають...
Колядка
© Copyright: Сергей Красильник, 2019
Свидетельство о публикации №119010710186
Свидетельство о публикации №119010710186
Рецензии