Из Дмитрия Павлычко Живу, как горный поток
На отдых - ни минуты.
От кремня, как янтарный сок,
Искрись со мной в лесу ты!
На плёс лечу я с тёмных скал.
Во мне - и звон, и сила.
От крови пурпурным я стал,
А почернел - от ила.
* * *
Живу, як той гірський потік,
На спокій – ні хвилини.
Іскрюсь від кременя в бігу,
Туманюся від глини…
Спадаю дзвінко з темних скель
У плесо, повне гулу.
Від крові пурпурним стаю,
А чорним – від намулу.
Свидетельство о публикации №119010609665