Святкове! Й буденне! Джерельне для мене

і дав Бог день, і дав Бог їжу;
і я щораз Його Хліб ріжу;
а запиваю не водою,
а прямо з Хліба Повнотою;
а Крихти Падають росою...

то дав Бог День! в додачу й вечір;
й се темне хутро гріє в плечі;
і всього тулишся душею,
і кровить серце поруч з нею;
й джерельця їх – небом й землею...

і словом вирветься: о, Боже!
а слідом тягнеться само вже

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Увесь Свiт Божий: та є якась "решта"; бо вітаю вірних із Різдвом — і зичу смерті зрадникам, окупантам!
Людські подоби що свідчать: а "заГАДочныє душі" ствердять наявність ГАДа: самі ж, кому видно, "заочні"?

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
 
між словесний ладан пальці,
за гачком ниткИ крізь п’яльці...

й щось не вгору тягне, вниз:
й вигляда не те із риз...

храм не псам, та й Бог чи там:
ген, по душам; Сам-на-сам...

хто під кого що, в тім й винні;
найбезвинні — прості свині!

то їм бути лишень в смальці!!
а зухвальці — в пеклі в танці!!!

й де ж той храм, вщерть повний Бога:
в нім-бо й Віронька-небога*...

*) небога — пестливо, молодша за віком жінка (а замальовки убогі)